Як народжується проєктне мислення: підсумки «Грантової лабораторії» очима менторки
Протягом останніх місяців ми знайомили читачів із перебігом практикуму «Грантова лабораторія: від ідеї до фінансування», що тривав у межах проєкту «Стійкість громад: менторство, розвиток, зростання». Розповідали історії його учасниць та перші успіхи громадських організацій, які вже почали втілювати власні ідеї.
Сьогодні, коли співпраця завершується, слушна нагода озирнутися назад і зрозуміти, що насправді змінилося за цей час. Чи достатньо навчити команду писати грантові заявки? Які помилки найчастіше заважають громадським організаціям? І коли можна сказати, що організація почала мислити стратегічно?
Про цей шлях — від перших зустрічей із командами до перших грантових заявок і нових партнерств — розповідає тренерка практикуму Анна Орловська, фахівчиня з організаційного розвитку та менторка з грантрайтингу, яка працювала з представниками шести громадських організацій Олександрійської, Новопразької та Попельнастівської громад.
«Коли я вперше зустрілася з командами, вони були дуже вмотивованими та налаштовані на результат. Цьому сприяв попередній тренінг з організаційного розвитку, який вони пройшли з колегами у Кропивницькому. Команди прийшли з безліччю ідей. Але, як і багато молодих громадських організацій, вони переважно мислили окремими заходами, а не проєктами», — розповідає Анна Орловська.
За її словами, саме це часто стає головною перепоною на шляху до успішного залучення грантового фінансування. Організації добре знають, що хочуть зробити, але не завжди можуть чітко визначити проблему, яку прагнуть вирішити, сформулювати очікувані результати та побудувати логічний зв'язок між цілями, заходами і бюджетом.
Саме тому під час «Грантової лабораторії» учасники працювали не лише над текстами заявок. Значна частина навчання була присвячена розвитку проєктного мислення — від аналізу потреб громади до побудови логіко-структурної моделі проєкту.
«Написання заявки — це лише верхівка айсберга. Насправді ми працювали над інституційною спроможністю організацій. Над тим, щоб вони будували партнерства, розвивали власний бренд, комунікували свою діяльність і постійно навчалися», — пояснює менторка.
Важливою складовою програми стали індивідуальні консультації, під час яких команди вчилися критично аналізувати власні проєкти, знаходити слабкі місця та самостійно їх удосконалювати.
«Для мене переломний момент настає тоді, коли команда вже не чекає підказки, а сама знаходить логічні помилки у своєму проєкті. Саме тоді розумієш, що відбулася справжня трансформація», — говорить Анна Орловська.
За її словами, результати цієї роботи вже можна виміряти конкретними досягненнями. Практично кожна організація підготувала власну грантову заявку, а найактивніші команди подали по дві-три заявки на відповідні грантові конкурси.
Одним із найяскравіших прикладів стала історія ініціативної групи арт-терапевтичної допомоги «Веселка». Під час навчання команда підготувала дві грантові пропозиції, одна з яких отримала фінансування. Цей успіх став поштовхом до наступного кроку — учасники ухвалили рішення офіційно зареєструвати громадську організацію.
«Для мене це найбільша цінність. Не просто виграний грант, а момент, коли команда починає системно розвиватися і вірити у власні сили», — зазначає менторка.
На думку Анни Орловської, сильні громадські організації є важливою складовою розвитку громад. Вони здатні не лише залучати зовнішні ресурси, а й професійно представляти інтереси мешканців, створювати партнерства, ініціювати зміни та допомагати вирішувати актуальні місцеві проблеми.
Саме тому найбільшим результатом програми вона вважає не кількість підготовлених заявок, а зміну способу мислення команд.
«Моя найбільша професійна радість — бачити, як люди переходять від ідеї до дії, а організації стають сильнішими, більш самостійними й упевненими у своїх можливостях», — підсумовує Анна Орловська.
Проєкт «Стійкість громад: менторство, розвиток, зростання» реалізується ГО «Важлива» у межах проєкту «Фенікс: Сила спільнот», що впроваджується Фондом Східна Європа за підтримки Європейського Союзу.
Авторка матеріалу: Ірина Балашова